Седатор - препарат для седації та анальгезії

Медетомідин — сильний, високоселективний агоніст α2-адренорецепторів, що має як центральну, так і периферичну активність, діє як пресинаптично, так і постсинаптично. Седативний та знеболюючий ефект — основні ефекти, що виникають внаслідок зниження рівня свідомості та підвищення больового порогу.

Медетомідин не проявляє місцевої анестезії. При застосуванні присутні вторинні ефекти, включаючи брадикардію, артеріальний тиск підвищується, але згодом повертається до норми або трохи нижче, температура тіла знижується, що залежить від дози, сповільнюється моторика кишечника.

Протипоказання

Не застосовувати у поєднанні з симпатоміметичними амінами! Не застосовувати препарат важко хворим тваринам із серцевою недостатністю, респіраторними захворюваннями, порушеннями функцій печінки та нирок! Не застосовувати собакам і котам, які перебувають у шоковому стані, стресі (через спеку, мороз), ослабленим і втомленим тваринам! Медетомідин не рекомендується застосовувати у поєднанні з тіопентаном або пропофолом у тварин із серцевими чи респіраторними захворюваннями.

Не застосовувати собакам у віці до 12-тижнів!

Побічна дія

Медетомідин спричинює брадикардію та гіпотермію через α2-адренергічну дію. Медетомідин також може впливати на коефіцієнт серцевої фільтрації. Тварин, яким застосовували препарат, слід тримати в теплому приміщенні при рівномірній температурі протягом 12 годин після седації. Можливе підвищення артеріального тиску, який згодом повернеться в норму або трішки понизиться. У рідких випадках у собак та котів може спостерігатися блювота через 5-10 хвилин після введення препарату. Рідко може спостерігатися повторний блювотний ефект у котів. У деяких випадках у собак та котів може спостерігатися дуже повільна частота дихання. Діурез може виникати при відновленні.

Особливі застереження при використанні

Рекомендується використовувати градуйований шприц для досягнення точного введення необхідного об’єму препарату. Це особливо важливо при введенні невеликого об’єму.

Медетомідин у поєднанні з кетаміном у котів.

Медетомідин та кетамін метаболізуються у печінці та виводяться, здебільшого, через нирки. При патології печінки або нирок слід ретельно перевірити рівень захворювання тварини перед застосуванням даного методу анастезії. У 10% випадків може виникати блювота до початку введення анестезії. Під час анестезії виникають кашльовий та блювотний рефлекси. Відомо, що така комбінація може викликати больовий синдром у деяких випадках при внутрішньом’язовому введенні котам. Частота серцевих скорочень загалом зменшується приблизно до 50% від переданестезійного рівня, у деяких котів спостерігається дуже низька частота дихання (4-6 дихальних рухів за хвилину). При довготривалій процедурі рекомендується застосовувати препарат для зволоження рогової оболонки ока з регулярним інтервалом.

Під час та після анестезії пролікованих тварин слід тримати в умовах теплої та помірної температури.

Медетомідин не слід змішувати з іншими препаратами на основі кетаміну.

Медетомідин як премедикант перед введенням тіопентану у собак.

Анестезія підтримується галотаном (з або без закису азоту). Цю анестезію не слід застосовувати тваринам із серцево-судинними та респіраторними захворюваннями.

Медетомідин та тіопентан метаболізуються в печінці та виводяться через нирки. При патології печінки або нирок слід ретельно перевірити стан тварини перед застосуванням даного методу анастезії.

Медетомідин впливає на дію анестетиків. Слід враховувати це, щоб доза тіопентану та галотану зменшувалася відповідно та вводилася обережно, щоб мінімізувати можливість випадкового передозування. Частота дихання тварини може знижуватися до 30% від рівня до введення та після введення медетомідину. Частота серцевих скорочень знижується відповідно до введення медетомідину, без відновлення до початкового рівня перед застосуванням седативного засобу. Іноді спостерігається тимчасове підвищення рівня серцевих скорочень, пов’язаного з введенням препарату, що супроводжується брадикардією.

Під час та після анестезії тварину слід тримати в приміщенні з теплою і помірною температурою.

Медетомідин як премедикант перед введенням пропофолу у собак.

Цю комбінацію не слід застосовувати тваринам із серцево-судинними та респіраторними захворюваннями. Медетомідин та пропофол метаболізуються в печінці та виводяться через нирки.

При патології печінки або нирок слід ретельно перевірити стан тварини перед застосуванням даного методу анастезії.

Медетомідин впливає на дію анестетиків. Слід враховувати це, щоб доза пропофолу зменшувалася відповідно та вводилася обережно, щоб мінімізувати можливість випадкового передозування. Під час введення анестезії може виникати тимчасова задишка та рух передніх кінцівок. У деяких випадках, при введенні великої дози, може виникати зниження рівню кисню в артеріальній крові. При застосуванні цієї комбінації собакам слід робити інтубацію та вводити кисень під час анестезії.

Під час та після анестезії тварин слід тримати в приміщенні з теплою і помірною температурою.

Застосування в період вагітності, лактації

Застосування медетомідину в період вагітності не досліджувалося на достатній кількості тварин. Відповідно, застосування препарату в період вагітності не рекомендується.

Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії

Медетомідин не рекомендується застосовувати з разом з симпатоміметичними амінами.

Обережно вводити одночасно з засобами, які пригнічують функцію центральної нервової системи — можливе посилення дії цих препаратів. Медетомідин має виражений ефект зниження дози. Дози таких препаратів, як тіопентан, галотан та пропофол слід зменшувати відповідно.

Дози і способи введення тваринам різного віку

Застосовують для внутрішньом’язового, внутрішньовенного та підшкірного введення собакам та внутрішньом’язового або підшкірного введення котам.

Рекомендоване дозування препарату в таблиці 1.

Таблиця 1. Рекомендований діапазон дозування

Максимальний ефект досягається через 10-15 хвилин після введення.

Клінічний ефект, в залежності від дозування, триває 30-180 хвилин, а за необхідності, дію можна подовжувати введенням повторної дози препарату.

Рекомендується утримувати тварин від їжі за 12 годин до анестезії.

Слід використовувати відповідний градуйований шприц, щоб забезпечити точне введення необхідної дози. Це особливо важливо при введенні малого об’єму препарату.

Медетомідин як премедикант перед введенням тіопентану собакам.

Анестезія підтримується галотаном з чи без оксиду азоту.

Медетомідин слід вводити щонайменше, ніж за 20 хвилин перед тіопентаном, щоб посилити седативний ефект. Рекомендоване дозування в таблиці 2.

Таблиця 2

Доза тіопентану може змінюватися відповідно до різних порід тварин. Оптимальна доза медетомідину коливається у межах 20-40 мкг на 1 кг маси тіла та залежить від темпераменту собаки. Не вимагається збільшення дози медетомідину, тіопентану при інтубації.

Слід вводити тіопентан повільно внутрішньовенно протягом 30-45 секунд. Як тільки щелепа тварини розслаблена, тоді можливо проводити інтубацію трахеї.

Перехід до втрати свідомості може розпочатися через 1 хвилину після ін’єкції тіопентану, відповідно рекомендується повільне внутрішньовенне введення. Після інтубації анестезія може підтримуватися введенням суміші галотану та кисню (з або без оксиду азоту).

Відновлення після анестезії може тривати від 20 до 60 хвилин. Якщо відновлення перевищує 1 годину, рекомендується вводити атіпамезол.

Медетомідин як премедикант перед введенням пропофолу собакам.

Внутрішньовенно медетомідин слід вводити щонайменше, ніж за 10 хвилин перед внутрішньовенним введенням пропофолу (анестетик для ввідного наркозу) або внутрішньом’язово, принаймні за 20 хвилин перед введенням пропофолу для посилення ефекту седації.

Медетомідин можна вводити в дозах 10, 20 або 40 мкг на 1 кг маси тіла.

Рекомендоване дозування в таблиці 3.

Таблиця 3

При застосуванні медетомідину як премедикативного засобу, пропофол вводиться внутрішньовенно в дозі 4 мг на 1 кг маси тіла для більш глибокої анестезії. Час прояву індукції збільшується залежно від премедикації, таким чином, рекомендується повільне внутрішньовенне введення пропофолу. Інтервал між дозами повинен бути близько 2,5 хвилин. Як тільки щелепа тварини розслаблена, можливо проводити інтубацію трахеї. Рекомендується вводити кисень під час анестезії. Для підтримки анестезії доза пропофолу помітно знижується при премедикації медетомідином. Інфузійні дози від 0.06 до 0,35 мг/кг/хвилину забезпечать стабільну анестезію для собак, до яких застосовували седацію медетомідином 40 і 10 мкг на 1 кг маси тіла. При періодичному струминному введенні, пропофол в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла з інтервалом 4 і 12 хвилин, забезпечить стабільну анестезію.

Відновлення після анестезії може займати від 20 до > 60 хвилин.

Утримувати тварин від їжі слід за 12 годин до анестезії.

При введенні атіпамезолу в післяопераційний період прискорить відновлення після анестезії.

Медетомідин з буторфанолом для седації собак.

Медетомідин та буторфанол можна вводити внутрішньом’язово чи внутрішньовенно одночасно, в одному шприці.

Дозування: медетомідину 10-25 мкг на 1 кг маси тіла, залежно від необхідного ступеню седативного ефекту, плюс 0.1 мг на 1 кг маси тіла буторфанолу. Слід зачекати 20 хвилин для збільшення седативного ефекту перш, ніж розпочати процедуру.

Медетомідин з буторфанолом з наступним застосуванням тіопентану для седації собак.

Дозування: медетомідину 10 мкг на 1 кг маси тіла та буторфанолу 0,1 мг на 1 кг маси тіла.

Медетомідин та буторфанол можна вводити внутрішньом’язово чи внутрішньовенно одночасно, в одному шприці.

Слід зачекати 20 хвилин для збільшення седативного ефекту перш, ніж вводити тіопентан.

При введенні атіпамезолу в післяопераційний період прискорить відновлення після анестезії.

Рекомендоване дозування — в таблиці 4.

Таблиця 4. Доза для собак (мл) для легкої седації або премедикації перед тіопентаном